стлівати

стліва́ти

-аю, -аєш, недок., стліти, стлію, стлієш, док.

1》 Руйнуватися, розпадатися від гниття, дії вологи і т. ін.

|| Поступово розкладатися, гнити.

2》 Тліючи, згоряти до кінця, перетворюватися на попіл.

Значення в інших словниках

1. стлівати — стліва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стлівати — СТЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЛІ́ТИ, стлі́ю, стлі́єш, док. 1. Руйнуватися, розпадатися від гниття, дії вологи і т. ін. – Хата в нас стара, ще дореволюційна, підлога стліла (Ю. Збанацький); // Поступово розкладатися, гнити.  Словник української мови у 20 томах
3. стлівати — ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів), ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ (ЗОГНИВА́ТИ рідше), РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ́ТИ, ЗОПРІВА́ТИ рідше, ГОРІ́ТИ (під дією вологи й тепла). — Док.  Словник синонімів української мови
4. стлівати — СТЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЛІ́ТИ, стлі́ю, стлі́єш, док. 1. Руйнуватися, розпадатися від гниття, дії вологи і т. ін. — Хата в нас стара, ще дореволюційна, підлога стліла (Збан., Малин. дзвін, 1958, 377); // Поступово розкладатися, гнити.  Словник української мови в 11 томах