стоголосий

стоголо́сий

-а, -е.

Який складається зі ста чи багатьох голосів.

|| Утворений багатьма голосами, звуками.

|| Який виконується багатьма голосами.

|| Здатний утворювати цілу гаму звуків. Стоголосі сурми.

|| Сповнений багатьма голосами, звуками.

|| Галасливий, гомінкий.

|| Який поширюється багатьма людьми (про чутки, плітки і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. стоголосий — стоголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стоголосий — див. голосний; дзвінкий  Словник синонімів Вусика
3. стоголосий — СТОГОЛО́СИЙ, а, е. Який складається із ста або багатьох голосів. Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (О. Донченко); // Утворений багатьма голосами, звуками. Стоголосий гомін стояв у залі (А.  Словник української мови у 20 томах
4. стоголосий — БАГАТОГОЛО́СИЙ (утворений багатьма голосами, звуками), СТОГОЛО́СИЙ підсил., СТОЗВУ́КИЙ підсил. Крізь той туман стрімко і широко пробився багатоголосий хор (В. Кучер); В залі вибухнув сердитий стоголосий крик (П. Панч); Тугіше напружуйтесь, руки!...  Словник синонімів української мови
5. стоголосий — СТОГОЛО́СИЙ, а, е. Який складається із ста або багатьох голосів. Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (Донч., III, 1956, 74); // Утворений багатьма голосами, звуками.  Словник української мови в 11 томах
6. стоголосий — Стоголо́сий, -а, -е О звукѣ: производимый сотнѣй или сотнями голосовъ. Крики, співи.... стоголосе лящання. Мир. ХРВ. 262.  Словник української мови Грінченка