стоголосий
СТОГОЛО́СИЙ, а, е.
Який складається із ста або багатьох голосів.
Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (О. Донченко);
// Утворений багатьма голосами, звуками.
Стоголосий гомін стояв у залі (А. Головко);
Стоголосий гамір наповнює величезну кімнату (І. Багмут);
Далеко в отарах губиться стоголосий пташиний крик (А. Шиян);
// Який виконується багатьма голосами.
Полетіла лісом стоголоса партизанська пісня (Ю. Збанацький);
В кожнім селищі і місті стоголосий спів луна (Н. Забіла);
// Здатний утворювати цілу гаму звуків.
Гули бджоли. Мільйони бджіл, як одна стоголоса кобза (О. Донченко);
Стоголосі сурми;
// Сповнений багатьма голосами, звуками.
На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе (М. Рильський);
На курний стоголосий базар вони так і не зайшли, несподівано зупинившись перед .. вітриною, в якій висіла газета (В. Кучер);
// Галасливий, гомінкий.
Холодна зала пошарпаного будинку ледве вмістила в собі стоголосий молодий натовп (І. Кириленко);
Кармелюк стояв на порозі щасливої волі, і йому здавалося, що навіть стоголосе птаство відчуло його радість (В. Кучер);
// Який поширюється багатьма людьми (про чутки, плітки і т. ін.).
Стоголоса звістка про розгром партизанами табору військовополонених приголомшила німців (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)