стоголосий

СТОГОЛО́СИЙ, а, е.

Який складається із ста або багатьох голосів.

Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (О. Донченко);

// Утворений багатьма голосами, звуками.

Стоголосий гомін стояв у залі (А. Головко);

Стоголосий гамір наповнює величезну кімнату (І. Багмут);

Далеко в отарах губиться стоголосий пташиний крик (А. Шиян);

// Який виконується багатьма голосами.

Полетіла лісом стоголоса партизанська пісня (Ю. Збанацький);

В кожнім селищі і місті стоголосий спів луна (Н. Забіла);

// Здатний утворювати цілу гаму звуків.

Гули бджоли. Мільйони бджіл, як одна стоголоса кобза (О. Донченко);

Стоголосі сурми;

// Сповнений багатьма голосами, звуками.

На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе (М. Рильський);

На курний стоголосий базар вони так і не зайшли, несподівано зупинившись перед .. вітриною, в якій висіла газета (В. Кучер);

// Галасливий, гомінкий.

Холодна зала пошарпаного будинку ледве вмістила в собі стоголосий молодий натовп (І. Кириленко);

Кармелюк стояв на порозі щасливої волі, і йому здавалося, що навіть стоголосе птаство відчуло його радість (В. Кучер);

// Який поширюється багатьма людьми (про чутки, плітки і т. ін.).

Стоголоса звістка про розгром партизанами табору військовополонених приголомшила німців (Я. Гримайло).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me