стоголосий

СТОГОЛО́СИЙ, а, е. Який складається із ста або багатьох голосів.

Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (Донч., III, 1956, 74);

// Утворений багатьма голосами, звуками.

Стоголосий гомін стояв у залі (Головко, II, 1957, 510);

Стоголосий гамір наповнює величезну кімнату (Багмут, Щасл. день.., 1951, 28);

Далеко в отарах губиться стоголосий пташиний крик (Шиян, Переможці, 1950, 169);

// Який виконується багатьма голосами.

Полетіла лісом стоголоса партизанська пісня (Збан., Крил. гонець, 1953, 45);

В кожнім селищі і місті стоголосий спів луна (Забіла, Промені, 1951, 138);

// Здатний утворювати цілу гаму звуків.

Гули бджоли. Мільйони бджіл, як одна стоголоса кобза (Донч., VI, 1957, 11);

Стоголосі сурми;

// Сповнений багатьма голосами, звуками.

На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе (Рильський, І, 1960, 123);

На курний стоголосий базар вони так і не зайшли, несподівано зупинившись перед.. вітриною, в якій висіла газета (Кучер, Голод, 1961, 354);

// Галасливий, гомінкий.

Холодна зала пошарпаного будинку ледве вмістила в собі стоголосий молодий натовп (Кир., Вибр., 1960, 41);

Кармелюк стояв на порозі щасливої волі, і йому здавалося, що навіть стоголосе птаство відчуло його радість (Кучер, Пов. і опов., 1949, 57);

// Який поширюється багатьма людьми (про чутки, плітки і т. ін.).

Стоголоса звістка про розгром партизанами табору військовополонених приголомшила німців (Грим., Син.., 1950, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me