сторицею

стори́цею

присл., книжн.

У багато (буквально – у сто) разів більше. Відплачувати сторицею.

Значення в інших словниках

1. сторицею — стори́цею прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сторицею — Стокрот  Словник чужослів Павло Штепа
3. сторицею — СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально – у сто) разів більше. – Яка твоя вина? .. Нема на тобі вини! Ти викупив її... сторицею викупив... (Панас Мирний); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (М.  Словник української мови у 20 томах
4. сторицею — відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа). 2. Жорстоко мстити за заподіяне зло.  Фразеологічний словник української мови
5. сторицею — СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально — у сто) разів більше. — Яка твоя вина?.. Нема на тобі вини! Ти викупив її… сторицею викупив… (Мирний, IV, 1955, 48); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (Чаб.  Словник української мови в 11 томах