сторожа
сторо́жа
-і, ж., заст.
1》 Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта.
|| Те саме, що сторож.
2》 рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь. Стояти на сторожі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови