сторожа
СТОРО́ЖА, і, ж., заст.
1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта.
На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі (Л. Укр., II, 1951, 312);
Навколо — ні душечки.. Кордонна сторожа або поснула, або вигинула (Коцюб., І, 1955, 355);
Поміж рядами возів тихо посувалась оточена сторожею юрба в’язнів (Головко, II, 1957, 184);
Схороняти його [ліс] було нікому, кінна сторожа боялася дезертирів і розбіглася (Донч., III, 1956, 123);
*У порівн. Високі дерева, густо переплетені ліанами, наче грізна сторожа, обступили широку галявину (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 142);
// Те саме, що сто́рож.
Посій рожу, постав сторожу (Укр.. присл.., 1963, 371);
Дочку свою одиноку В хаті замикає [батько], Як іде до лавок вранці, І найма сторожу, Стару Рухлю (Шевч., II, 1953, 158);
Клав [Кармель] свою голову змучену молодиці на коліна.., а маленька сторожа [дочка] сторожила (Вовчок, І, 1955, 367).
2. рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь.
[Лавро:] Бабо Лукіє! Вам бойовий наказ: дайте дідові на сторожу хліба і шматок сала (М. Куліш, П’єси, 1960, 89);
Були [будівничі] в роботі при вогні з вечора до другої сторожі, а зрання, починаючи з сторожі четвертої (Загреб., Диво, 1968, 619).
На сторо́жі бу́ти (стоя́ти, ста́ти і т. ін.):
а) те саме, що На ва́рті бу́ти (стоя́ти і т. ін.) ( див. ва́рта).
— «Искру» читали отут під кручею.. Ти, правда, більше на сторожі стояв (Смолич, Мир.., 1958, 40);
По всіх шляхах, в усіх кінцях стали на сторожі міста посилені козацькі роз’їзди (Кач., Вибр., 1953, 112);
б) здійснювати догляд за ким-небудь, піклуватися про когось, глядіти когось.
Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Шевч., II, 1963, 138);
в) пильнувати, захищати, відстоювати що-небудь, боротися за щось.
Ти [Вітчизно] перемогу здобула, Бо при кермі, бо на сторожі Всякденно [повсякденно] Партія була (Рильський, Сад.., 1955, 7);
Радянська держава, що стоїть на сторожі миру.., — могутня перешкода на шляху імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 16);
Під (за) сторо́жею — те саме, що Під ва́ртою ( див. ва́рта).
Стала [Горпина].. розказувати, як повели Левка в город, за яким караулом і за якою сторожею (Кв.-Осн., II, 1956, 272);
[Гелен:] Пустити непевного чужинця — необачно. Нехай собі живе, але у путах під пильною сторожею (Л. Укр., II, 1951, 307);
Ста́вити (поста́вити) сторо́жу див. ста́вити, поста́вити.
◊ Ву́хо [за́вжди́] на сторо́жі див. ву́хо.
Словник української мови (СУМ-11)