сторожа
СТОРО́ЖА, і, ж., заст.
1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта.
На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі (Леся Українка);
Навколо – ні душечки .. Кордонна сторожа або поснула, або вигинула (М. Коцюбинський);
Поміж рядами возів тихо посувалась оточена сторожею юрба в'язнів (А. Головко);
Схороняти його [ліс] було нікому, кінна сторожа боялася дезертирів і розбіглася (О. Донченко);
* У порівн. Високі дерева, густо переплетені ліанами, наче грізна сторожа, обступили широку галявину (Ю. Бедзик);
// Те саме, що сто́рож.
Посій рожу, постав сторожу (прислів'я);
Дочку свою одиноку В хаті замикає [батько], Як іде до лавок вранці, І найма сторожу, Стару Рухлю (Т. Шевченко);
Клав [Кармель] свою голову змучену молодиці на коліна.., а маленька сторожа [дочка] сторожила (Марко Вовчок).
2. рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь.
[Лавро:] Бабо Лукіє! Вам бойовий наказ: дайте дідові на сторожу хліба і шматок сала (М. Куліш);
Були [будівничі] в роботі при вогні з вечора до другої сторожі, а зрання, починаючи з сторожі четвертої (П. Загребельний).
(1) На сторо́жі, перев. зі сл. бути, стояти:
а) (кого, чого і без дод.) те саме, що На ва́рті (див. ва́рта).
Євнух підніс багряну завісу, відхилив трохи двері і впустив туди гостей, а сам залишився за дверима на сторожі (Б. Лепкий);
По всіх шляхах, в усіх кінцях стали на сторожі міста посилені козацькі роз'їзди (Я. Качура);
По той бік дверей цілодобово чергували молоді отроки, вони вчували найменший звук з княжої опочивальні, немало дивуючи своєю чутливістю дружинників, що стояли на сторожі коло тих дверей (П. Загребельний);
б) для догляду, піклування.
Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Т. Шевченко);
Поклали немовля в колиску. А біля нього став на сторожі синок – п'ятилітній Борис (І. Багряний);
в) для захисту, відстоювання чого-небудь, боротьби за щось.
– Мені й на думку тепер не спадало наслідувати мого улюбленого Інсарова, що вмів стояти на сторожі своєї ідеї і цим зачарував Єлену (Б. Антоненко-Давидович);
А Хорив – справедливий і мудрий – став суддею розважним на сторожі правди (Н. Королева);
(2) Під (за) сторо́жею – те саме, що Під ва́ртою бу́ти (див. бу́ти).
Стала [Горпина] .. розказувати, як повели Левка в город, за яким караулом і за якою сторожею (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Гелен:] Пустити непевного чужинця – необачно. Нехай собі живе, але у путах під пильною сторожею (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)