стрепенути

стрепену́ти

-ну, -неш, док.

1》 перех. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. струсонути що-небудь.

|| Смикнути, шарпнути кого-небудь за щось.

2》 неперех., чим. Поривчастим рухом захитати, замахати чим-небудь.

|| Зробити помах чим-небудь у повітрі; змахнути.

3》 перех. Викликати в кого-небудь стан тремтіння, дрожу, ознобу.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. стрепенути — стрепену́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стрепенути — СТРЕПЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. заколивати що-небудь. Перекинувши через плече улик, побіг [дід] з ним до тернини, підставив під бджоли і стрепенув легенько гілку...  Словник української мови у 20 томах
3. стрепенути — (як (мов, ні́би і т.ін.)) лихома́нка стрепену́ла (взяла́ і т. ін.) кого. Хтось відчув озноб, здригнувся, затремтів; комусь раптом стало моторошно, страшно і т. ін. Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід, як полотно, та аж руками схопивсь за коляску (Г.  Фразеологічний словник української мови
4. стрепенути — СТРЕПЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. заколивати що-небудь. Перекинувши через плече улик, побіг [дід] з ним до тернини, підставив під бджоли і стрепенув легенько гілку… (Мирний, І, 1954, 192); // Смикнути...  Словник української мови в 11 томах
5. стрепенути — Стрепенути, -ну, -неш гл. Встряхнуть. І шкурою сірий бугай стрепенув. Шевч. Вони пили, полинули, крилечками стрепенули. Чуб. V. 58. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 103. Мене пан за ухо стрепенув. Г. Барв. 56.  Словник української мови Грінченка