строковик

строкови́к

-а, ч., іст.

Те саме, що строкар.

Значення в інших словниках

1. строковик — строкови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. строковик — СТРОКОВИ́К, а́, ч., іст. Те саме, що строка́р. – Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (І. Цюпа); – Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська “машина” [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну.  Словник української мови у 20 томах
3. строковик — СТРОКОВИ́К, а́, ч., дорев. Те саме, що строка́р. — Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (Цюпа, Краяни, 1971, 35); — Знавці наші підрахували...  Словник української мови в 11 томах