строковий

строкови́й

-а, -е.

1》 іст. Найнятий на роботу на певний строк.

|| у знач. ім. строкові, -вих, мн. (одн. строковий, -вого, ч.; строкова, -вої, ж.). Чоловіки й жінки, яких найняли на роботу на певний строк.

|| Визначений на певний відрізок часу.

Строковий вклад фін. — депозит, який приймається банком на чітко визначений термін.

2》 рідко. Те саме, що терміновий.

Значення в інших словниках

1. строковий — строкови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. строковий — СТРОКОВИ́Й, а́, е́. 1. іст. Найнятий на роботу на певний строк. Пузир .. жорстоко визискує, морить голодом строкових наймитів (з навч. літ.); // у знач. ім. строкові́, ви́х, мн. (одн. строкови́й, во́го, ч.; строкова́, во́ї, ж.).  Словник української мови у 20 томах
3. строковий — Строкови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. строковий — СТРОКОВИ́Й, а́, е́. 1. дорев. Найнятий на роботу на певний строк. Пузир.. жорстоко визискує, морить голодом строкових наймитів (Іст. укр. літ., І, 1954, 458); // у знач. ім. строкові́, ви́х, мн. (одн. строкови́й, во́го, ч.; строкова́, во́ї, ж.).  Словник української мови в 11 томах
5. строковий — Строковий, -а, -е На срокъ нанятый.  Словник української мови Грінченка