строкар

строка́р

-я, ч., іст.

Робітник, що працював за наймом, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві.

Значення в інших словниках

1. строкар — строка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., іст. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у приватному господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує...  Словник української мови у 20 томах
3. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., дорев. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує… Позволь, мати, розказати, Як строкар бідує (Укр.. лір.  Словник української мови в 11 томах