строкар —
СТРОКА́Р, я́, ч., іст. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у приватному господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує...
Словник української мови у 20 томах
строкар —
-я, ч., іст. Робітник, що працював за наймом, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві.
Великий тлумачний словник сучасної мови
строкар —
СТРОКА́Р, я́, ч., дорев. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує… Позволь, мати, розказати, Як строкар бідує (Укр.. лір.
Словник української мови в 11 томах