1. Орфографічний словник української мови

строкар

строка́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., іст. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у приватному господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує... Словник української мови у 20 томах
  2. строкар — -я, ч., іст. Робітник, що працював за наймом, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., дорев. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує… Позволь, мати, розказати, Як строкар бідує (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах