1. Великий тлумачний словник сучасної мови

строкар

строка́р

-я, ч., іст.

Робітник, що працював за наймом, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строкар — строка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., іст. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у приватному господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує... Словник української мови у 20 томах
  3. строкар — СТРОКА́Р, я́, ч., дорев. Робітник, що працював по найму, перев. під час польових робіт, у поміщицькому або куркульському господарстві. Закувала зозуленька, Кує вона, кує… Позволь, мати, розказати, Як строкар бідує (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах