стуга

сту́га

I -и, ж., діал.

Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку.

|| Козуб, сплетений із лубу.

II присл., діал.

Тугіше.

Значення в інших словниках

1. стуга — сту́га 1 іменник жіночого роду козуб діал. сту́га 2 прислівник стуга незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. стуга — СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис); // Козуб, сплетений із лубу. СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. стуга — СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис, 1864, № 1406); // Козуб, сплетений із лубу. СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах