стуга
СТУ́ГА¹, и, ж., діал.
Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку.
Розумна жона, як стуга пшона (Номис);
// Козуб, сплетений із лубу.
СТУ́ГА², присл., діал.
Тугіше.
Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)