стуга
СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку.
Розумна жона, як стуга пшона (Номис, 1864, № 1406);
// Козуб, сплетений із лубу.
СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше.
Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)