стрішка
СТРІ́ШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́ха.
Спішку, спішку! Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть (Укр.. присл.., 1963, 95);
Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой [стрішкою]. Та вабила козаченька волоським горішком (Коломийки, 1969, 130);
*Образно. Здивовано зводить [Іван].. над очима стрішки білих брів (Збан., Єдина, 1959, 157);
*У порівн. Був він босий, давно не стрижений, з кучмою русявого чуба, що стрішкою спадав на лоб і потилицю (Коз., Блискавка, 1962, 46).
Словник української мови (СУМ-11)