стрічний
СТРІ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що зустрі́чний.
Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (Коцюб., II, 1955, 158);
Коли вдалині показувався стрічний пароплав, «Комсомол» гудів, а з стрічного пароплава теж відповідали гудком (Донч., VI, 1957, 492);
На щастя, незабаром нагодилась стрічна машина (Баш, На.. дорозі, 1967, 42);
Бився з вітрами я стрічними, Падав в крові на війні (Гірник, Стартують.., 1963, 20);
// у знач. ім. стрі́чні, них, мн. (одн. стрі́чний, ного, ч.; стрі́чна, ної, ж.). Люди, які зустрічаються, трапляються кому-небудь на шляху.
Він переймав стрічних і всім кричав, що так не можна… Треба оборонятись (Коцюб., II, 1955, 180);
Передерієві лестило, що стрічні затримували свої погляди на його товаришеві (Рибак, Час.., 1960, 156).
Стрі́чні куми́ див. кум¹.
◊ Пита́ти стрі́чного і попере́чного див. пита́ти.
Словник української мови (СУМ-11)