стрічний
СТРІ́ЧНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що зустрі́чний.
Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (М. Коцюбинський);
Коли вдалині показувався стрічний пароплав, “Комсомол” гудів, а з стрічного пароплава теж відповідали гудком (О. Донченко);
На щастя, незабаром нагодилась стрічна машина (Яків Баш);
Бився з вітрами я стрічними, Падав в крові на війні (М. Гірник);
// у знач. ім. стрі́чні, них, мн. (одн. стрі́чний, ного, ч.; стрі́чна, ної, ж.). Люди, які зустрічаються, трапляються кому-небудь на шляху.
Він переймав стрічних і всім кричав, що так не можна... Треба оборонятись (М. Коцюбинський);
Передерієві лестило, що стрічні затримували свої погляди на його товаришеві (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)