1. Словник української мови в 11 томах

стрішка

СТРІ́ШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́ха.

Спішку, спішку! Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть (Укр.. присл.., 1963, 95);

Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой [стрішкою]. Та вабила козаченька волоським горішком (Коломийки, 1969, 130);

*Образно. Здивовано зводить [Іван].. над очима стрішки білих брів (Збан., Єдина, 1959, 157);

*У порівн. Був він босий, давно не стрижений, з кучмою русявого чуба, що стрішкою спадав на лоб і потилицю (Коз., Блискавка, 1962, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрішка — СТРІ́ШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́ха. Спішку, спішку! Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть (прислів'я); Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой [стрішкою]. Та вабила козаченька волоським горішком (з народної пісні); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  2. стрішка — -и, ж. Зменш.-пестл. до стріха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стрішка — Стрішка, -ки ж. ум. отъ стріха. Словник української мови Грінченка