стук
I виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук.
1》 Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін.
2》 Уживається як присудок за знач. стукнути.
II -у, ч.
1》 Короткий, уривчастий сильний звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін.
|| Короткі, уривчасті звуки, утворювані ким-, чим-небудь під час роботи.
|| Удар (у двері, вікно і т. ін.), який сповіщає про що-небудь або є умовним сигналом.
2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові.
III -у, ч.
Те саме, що стуко.
Великий тлумачний словник сучасної української мови