стукотій

стукоті́й

-я, ч., розм.

Неспокійна людина, що набридає своїм стукотінням, шарудінням.

Значення в інших словниках

1. стукотій — Стукотій, -тія м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка