Великий тлумачний словник сучасної мови

стукіт

сту́кіт

-коту, ч.

1》 Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін.

2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. стукіт — сту́кіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. стукіт — [стук'іт] -коту, м. (на) -кот'і  Орфоепічний словник української мови
  3. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. стукіт — Сту́кіт, -коту, -котові, у -коті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. стукіт — Стукіт, -коту м. Стукъ.  Словник української мови Грінченка