Значення в інших словниках
-
стукіт —
сту́кіт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
стукіт —
[стук'іт] -коту, м. (на) -кот'і
Орфоепічний словник української мови
-
стукіт —
СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (М.
Словник української мови у 20 томах
-
стукіт —
-коту, ч. 1》 Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. 2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стукіт —
Сту́кіт, -коту, -котові, у -коті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стукіт —
СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах