стукіт

Значення в інших словниках

1. стукіт — сту́кіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. стукіт — [стук'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
3. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (М. Словник української мови у 20 томах
4. стукіт — -коту, ч. 1》 Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. 2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стукіт — Сту́кіт, -коту, -котові, у -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Коцюб. Словник української мови в 11 томах