1. Орфографічний словник української мови

стукіт

сту́кіт

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукіт — [стук'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
  2. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (М. Словник української мови у 20 томах
  3. стукіт — -коту, ч. 1》 Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. 2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стукіт — Сту́кіт, -коту, -котові, у -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. стукіт — Стукіт, -коту м. Стукъ. Словник української мови Грінченка