стукіт
СТУ́КІТ, коту, ч.
1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін.
Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (М. Коцюбинський);
З машинного бюро линув швидкий стукіт друкарської машини [машинки] (Д. Ткач);
Стукіт чимось металевим об каміння ставав щораз виразнішим (Ю. Збанацький);
Нараз почувся стукіт у ставню... (Г. Хоткевич);
Іноді ритмічний стукіт кулеметної черги віддавався в глухому завулку околиці (П. Дорошко);
От свисток дає кондуктор, і гудок гукає: – В путь! І коліс веселий стукіт навкруги далеко чуть (Н. Забіла).
2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові.
Знеможено схилилась [Ніна] на канапу, .. лежала, прислухаючись до приглушеного стукоту серця (Олесь Досвітній).
Значення в інших словниках
- стукіт — сту́кіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стукіт — [стук'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
- стукіт — -коту, ч. 1》 Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. 2》 Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стукіт — Сту́кіт, -коту, -котові, у -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стукіт — СТУ́КІТ, коту, ч. 1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- стукіт — Стукіт, -коту м. Стукъ. Словник української мови Грінченка