ступак

ступа́к

-а, ч., рідко.

1》 розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в якого упираються ногою, коли копають.

2》 Кінь, що йде ступою.

3》 розм. Вид грубого взуття.

Значення в інших словниках

1. Ступак — Ступа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. ступак — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. ступак — СТУПА́К, а́, ч., рідко. 1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні. 2. Кінь, що йде доброю ступою. Чує Петро – тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш). 3. розм.  Словник української мови у 20 томах
4. ступак — I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм.  Словник синонімів української мови
5. ступак — СТУПА́К, а́, ч., рідко. 1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні. 2. Кінь, що йде доброю ступою. Чує Петро — тупотять коні… Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. ступак — Ступак, -ка м. 1) Конная мельница. 2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чуб. II. 322. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. К. ЧР. 150. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними. К. МБ. XI. 143.  Словник української мови Грінченка