ступак
СТУПА́К, а́, ч., рідко.
1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні.
2. Кінь, що йде доброю ступою.
Чує Петро — тупотять коні… Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш, Вибр., 1969, 100).
3. розм. Вид грубого взуття.
Тамара ледве йде у дерев’яних ступаках, не бачить перед собою нічого (Хижняк, Тамара, 1959, 192).
Словник української мови (СУМ-11)