стятий

стя́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до стяти I.

|| стято, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. стятий — стя́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стятий — СТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стя́ти¹; // у знач. прикм. [Юлія:] Я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила (І. Франко); Дівчинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (М.  Словник української мови у 20 томах
3. стятий — СТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стя́ти¹. [Юлія:] Я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила (Фр., IX, 1952, 192); Дівчинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах