Великий тлумачний словник сучасної мови

суплікувати

суплікува́ти

-ую, -уєш, недок., перех., заст.

Просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (перев. письмово).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. суплікувати — Суплікува́ти: — просити про щось, оскаржувати щось (письмово) [43]  Словник з творів Івана Франка
  2. суплікувати — суплікува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  3. суплікувати — СУПЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, заст. Просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (перев. письмово). – Тепер тебе я суплікую Мою уважить долю злую І постояти за Троян (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. суплікувати — СУПЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., заст. Просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (перев. письмово). — Тепер тебе я суплікую Мою уважить долю злую І постояти за Троян (Котл., І, 1952, 202).  Словник української мови в 11 томах
  5. суплікувати — Суплікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Просить. К. ЦН. 292. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую. Котл. Ен. V. 12.  Словник української мови Грінченка