супряга
супря́га
-и, ж.
1》 Старовинна форма спільної праці української сільської бідноти, за якою кілька дворів об'єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт.
Орати у супрязі з ким — орати, об'єднавши робочу худобу й реманент.
2》 Кілька волів або коней, запряжених разом.
Великий тлумачний словник сучасної української мови