сідок

сідо́к

-а, ч.

1》 Той, хто їде верхи на коні; вершник.

2》 Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.

|| Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі тощо.

Значення в інших словниках

1. сідок — сідо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сідок — СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (П. Панч). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. – Слава тобі, Господи!...  Словник української мови у 20 томах
3. сідок — СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (Панч, Гомон. Україна, 1954, 242). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.  Словник української мови в 11 томах