сідок —
СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (П. Панч). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. – Слава тобі, Господи!...
Словник української мови у 20 томах
сідок —
-а, ч. 1》 Той, хто їде верхи на коні; вершник. 2》 Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. || Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сідок —
СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (Панч, Гомон. Україна, 1954, 242). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.
Словник української мови в 11 томах