сідок

СІДО́К, а́, ч.

1. Той, хто їде верхи на коні; вершник.

І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (П. Панч).

2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.

– Слава тобі, Господи! Місто! – раптом стрепенувся ямщик, вказуючи пужалном вдалину. Але в набігаючій ночі ані сідоки, ані жандарм на козлах поруч ямщика нічого не бачили (З. Тулуб);

// Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі і т. ін.

Значення в інших словниках

1. сідок — сідо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сідок — -а, ч. 1》 Той, хто їде верхи на коні; вершник. 2》 Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. || Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сідок — СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (Панч, Гомон. Україна, 1954, 242). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.  Словник української мови в 11 томах