сільбадор

сільбадо́р

-а, ч.

Людина, що спілкується з іншими людьми за допомогою свисту.

Значення в інших словниках

1. сільбадор — сільбадо́р іменник чоловічого роду, істота свистун  Орфографічний словник української мови
2. сільбадор — СІЛЬБАДО́Р, а, ч. Людина, що спілкується з іншими людьми за допомогою свисту. Свист остров'ян, або “сільбадорів” (тобто людей, що “розмовляють” за допомогою свисту), за своєю силою нагадує гудок паровоза, і почути його можна на відстані до 14 кілометрів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. сільбадор — СІЛЬБАДО́Р, а, ч. Людина, що спілкується з іншими людьми за допомогою свисту. Свист остров’ян, або «сільбадорів» (тобто людей, що «розмовляють» за допомогою свисту), за своєю силою нагадує гудок паровоза і почути його можна на відстані до 14 кілометрів (Наука.., 8, 1969, 19).  Словник української мови в 11 томах