сіножать

сіножа́ть

-і, ж.

1》 Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця.

2》 Місце, відведене для косіння трави на сіно.

Значення в інших словниках

1. сіножать — сіно́жа́ть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сіножать — (пора) косовиця, (земля під сіном) сінокіс, сіножаття  Словник синонімів Караванського
3. сіножать — [с'іножат' і с'іножат'] -т'і, ор. -т':у, р. мн. с'іножатеий  Орфоепічний словник української мови
4. сіножать — СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж. 1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (С.  Словник української мови у 20 томах
5. сіножать — КОСОВИ́ЦЯ (косіння та збирання трави, збіжжя; час косіння та збирання); СІНО́ЖА́ТЬ (збирання сіна; час збирання). З весни і все літо працював я в полі: на косовиці, молотьбі, на сівбі (С.  Словник синонімів української мови
6. сіножать — Сіно́жа́ть, -ті, -ті, -ттю; -жа́ті, -тей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сіножать — СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж. 1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
8. сіножать — Сіножать, -ті ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. н. п.  Словник української мови Грінченка