сіро

сі́ро

1》 Присл. до сірий 1), 3).

|| у знач. присудк. сл.

2》 у знач. присудк. сл. Сутінно (перед світанням).

|| Похмуро, темнувато (від хмар, диму, туману і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. сіро — сі́ро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сіро — СІ́РО. 1. Присл. до сі́рий 1, 3. В кутку сіро полискував невеличкий розтруб гучномовця (Ю. Смолич); // у знач. пред. По небу пливло сіре лахміття хмар. Сіро було в очах кожного, сіро й на душі (Ю. Збанацький). 2. у знач. пред. Сутінно (перед світанням).  Словник української мови у 20 томах
3. сіро — СІ́РО. 1. Присл. до сі́рий 1, 3. В кутку сіро полискував невеличкий розтруб гучномовця (Смолич, І, 1958, 56); // у знач. присудк. сл. По небу пливло сіре лахміття хмар. Сіро було в очах кожного, сіро й на душі (Збан., Єдина, 1959, 155). 2. у знач.  Словник української мови в 11 томах