тирчак — Великий тлумачний словник сучасної мови

тирчак — тирча́к іменник чоловічого роду те, що стирчить, виступає вперед, угору діал. Орфографічний словник української мови
тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. * У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. *У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур’яну, визирають з-під снігу (Мирний, III, 1954, 8). Словник української мови в 11 томах
тирчак — Тирчак, -ка м. 1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. І. 112. 2) = тирч. Вх. Лем. 473. 3) пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271. Словник української мови Грінченка