тирчак

Тирчак, -ка

м.

1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. І. 112.

2) = тирч. Вх. Лем. 473.

3) пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271.

Значення в інших словниках

1. тирчак — тирча́к іменник чоловічого роду те, що стирчить, виступає вперед, угору діал.  Орфографічний словник української мови
2. тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. * У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. тирчак — -а, ч., діал. Стирчак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. *У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур’яну, визирають з-під снігу (Мирний, III, 1954, 8).  Словник української мови в 11 томах