Словник української мови в 11 томах

тирчак

ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак.

*У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур’яну, визирають з-під снігу (Мирний, III, 1954, 8).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. тирчак — тирча́к іменник чоловічого роду те, що стирчить, виступає вперед, угору діал.  Орфографічний словник української мови
  2. тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. * У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
  3. тирчак — -а, ч., діал. Стирчак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тирчак — Тирчак, -ка м. 1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. І. 112. 2) = тирч. Вх. Лем. 473. 3) пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271.  Словник української мови Грінченка