тихомирний

тихоми́рний

-а, -е, розм.

1》 Тихий, сумирний.

2》 Спокійний, неквапливий.

|| Який навіває спокій.

|| Який умиротворяє.

Значення в інших словниках

1. тихомирний — тихоми́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тихомирний — див. покірний; скромний  Словник синонімів Вусика
3. тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Ганна Барвінок); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (О. Донченко). 2. Спокійний, неквапливий.  Словник української мови у 20 томах
4. тихомирний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. тихомирний — Тихоми́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Барв., Опов.., 1902, 372); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Донч., V, 1957, 71). 2. Спокійний, неквапливий.  Словник української мови в 11 томах
7. тихомирний — Тихомирний, -а, -е Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372.  Словник української мови Грінченка