тліючий

тлі́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до тліти.

Значення в інших словниках

1. тліючий — тлі́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. тліючий — ТЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до тлі́ти. В кущах, серед кісток забутих, У купі тліючих кольчуг, Мечів і шоломів погнутих Собі шукає зброю він (М. Терещенко, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. тліючий — ТЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до тлі́ти. В кущах, серед кісток забутих, У купі тліючих кольчуг, Мечів і шоломів погнутих Собі шукає зброю він (Пушкін, Руслан і Людм., перекл.  Словник української мови в 11 томах