тминний

тми́нний

-а, -е.

Прикм. до тмин. Тминне насіння.

|| Настояний на тмині. Тминна горілка.

|| Якого одержують з тмину. Тминна олія.

|| Який є шкідником тмину.

Значення в інших словниках

1. тминний — тми́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тминний — ТМИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до тмин. Тминне насіння; // Настояний на тмині. Тминна горілка; // Який одержують з тмину. Тминна олія; // Який є шкідником тмину. Тминний кліщик пошкоджує листя [тмину], а особливо квітки (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тминний — ТМИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до тмин. Тминне насіння; // Настояний на тмині. Тминна горілка; // Який одержують з тмину. Тминна олія; // Який є шкідником тмину. Тминний кліщик пошкоджує листя [тмину], а особливо квітки (Ол. та ефір. культ., 1956, 286).  Словник української мови в 11 томах