Великий тлумачний словник сучасної мови

топорець

топоре́ць

див. топірець I.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. топорець — (гуцульський) ціпок з головкою у формі сокири [IV] топорець (21, 440) – “невеличка гуцульська сокирка, бартка”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
  2. топорець — топоре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹.  Словник української мови у 20 томах
  4. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹.  Словник української мови в 11 томах
  5. топорець — Топорець, -рця м. 1) ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.  Словник української мови Грінченка