топорець

Топорець, -рця

м.

1) ум. отъ топір.

2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.

Значення в інших словниках

1. топорець — (гуцульський) ціпок з головкою у формі сокири [IV] топорець (21, 440) – “невеличка гуцульська сокирка, бартка”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. топорець — топоре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹.  Словник української мови у 20 томах
4. топорець — див. топірець I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹.  Словник української мови в 11 томах