1. Словник української мови Грінченка

топорець

Топорець, -рця

м.

1) ум. отъ топір.

2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топорець — (гуцульський) ціпок з головкою у формі сокири [IV] топорець (21, 440) – “невеличка гуцульська сокирка, бартка”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. топорець — топоре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹. Словник української мови у 20 томах
  4. топорець — див. топірець I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹. Словник української мови в 11 томах